«Птахи – це пісня і політ, символ волі і простору»

"... Недопустіть такого на Землі, Бо завтра теж повинен бути день.

Нехай в природі й нашому життя

пташки співають радісних пісень..."

     Вже більше століття уся світова спільнота 1 квітня відзначає Міжнародний день птахів, який  запровадили ще у 1906 році, підписавши Міжнародну конвенцію про охорону птахів, але стали масово відзначати Міжнародний день птахів у форматі інтернаціонального екологічного свята лише з 1994 року. Це свято проводиться щорічно у рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера».

     Перший закон про охорону птахів був виданий у 1328 році Людвігом Баварським, в якому говориться: «Тяжкий штраф чекає на того, хто впіймає синицю – кропіткого ловця комах».

      Але квітень – це не лише місяць, коли відзначається річниця згаданої Конвенції, але й час, коли більшість пернатих повертається додому. Адже половина птахів, що водяться в Україні, щороку відлітають на зиму в теплі краї. У Європі під загрозою зникнення понад 50% видів птахів. Від поведінки людей часто залежить їхня доля. Турбота про птахів – це не тільки екологічна проблема. Це частинка нашого життя, нашої культури, більше того – нашого світогляду, нашого світовідчуття…

    Відзначила Міжнародний день птахів і наша бібліотека, організувавши майстер-клас по виготовленню птахів із ниток та викладку літератури  «Птахи – частина природи, без яких її краса була б неповною!».

      Так як захід проходив під час весняних канікул до бібліотеки завітали дітки із сусідніх сіл. Іринка  та Тетянка Трохимович, Катя Ходомай із Смолигова, Аліна Ковальчук та Павло Читаєв із села Веселе, Сашко Дутка із Луцька, Ліна Кревська з Буян, а також торчинські школярі Андрій та Павло Коцюбайли, Назар Велько, Ігор Янченко, Максим Урин.  З великим ентузіазмом готувалися до заходу Богдан Лисак, Мар’ян та Владислав Шумеруки. Вони  підібрали багато цікавої  інформації про птахів та поділились нею з ровесниками.

Присутні уважно  слухали настанови бібліотекаря Наталії Дубчук та робили пташечок з ниток: хто синичку, хто горобчика,  хто снігура, а хто ластівочку. У всіх вийшли гарні роботи. Радісні та натхненні гарно виконаною роботою діти виявили бажання передати свої вироби воїнам АТО, написавши невеличкі листи, з побажаннями миру та швидкого завершення воєнних дій.

          І хай ці маленькі пташечки, які символізують прихід весни принесуть на своїх крилах такий довгожданий мир на Україну, а воїни хай повертають живими та неушкодженими до свої домівок, як ті пташечки, що долають великі відстані щоб повернутись в рідний край.

Гендерна рівність

  

  «Кожній людині надаються рівні права і свободи незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії …»

Загальна декларація прав людини – 10 грудня 1948 р.

         З метою виховання почуття гендерності, людяності, гуманності, толерантного ставлення один до одного та усвідомлення  свого соціального становища сьогодні і в майбутньому зібралися в бібліотеці члени клубу правових знань«ФЕМІДА» на правову годину «Гендерна рівність». 

         Члени клубу ознайомились з поняттями «гендер», «гендерна рівність» та основами гендерно-правового законодавства. Для цього вони ознайомились із Декларацією прав людини,  статтею 2 Конвенції ООН про права дітей, опрацювали статті 21, 24 Конституції України,  Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»,  підготували повідомлення та розкрили їх зміст. Для кращого розкриття теми бібліотекарями була підготовлена презентація  «Гендерна рівність».  Насамкінець заходу бібліотекар Наталія Дубчук  запропонувала присутнім  продовжити українські прислів’я про жінок та чоловіків.

Шевченко понад часом

“Шевченко – це митець, художник, який відкрив

для української нації двері в безкінечність.

Він є гарантом нашої вічності…”

Микола Жулинський  

      

    Тарас Шевченко – це слава і гордість українського народу. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею. Він росте і й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка.

7 березня відвідувачі бібліотеки стали учасниками літературного подіуму  «Зоре моя вечірняя…», присвяченому 201-річниці від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.    

З великою увагою слухали присутні  про актуальність поезії Шевченка,  про його мистецьку спадщину,  про особисте життя поета.

Використовуючи матеріали виставки-вшанування «Миті яскравого життя», бібліотекарі  розповіли про Шевченка через біографії його друзів, показали, як переплітаються долі кожного персонажа з його життям, як освічені сучасники сприймали творчість поета і художника.

Літературно-мистецька  виставка творів Шевченка, як поетичних, так і мистецьких, а також біографічних матеріалів створила яскраве візуальне обрамлення цьому заходу.

Розповідь супроводжувалася художнім читанням творів  поета,  які й сьогодні не втратили свого змісту і пророцтва.

 Значення постаті Т.Г.Шевченка для українського народу важко переоцінити.      

          Будемо ж і ми зберігати та вшановувати пам`ять  Тараса Шевченка, вивчати та читати неповторні  та пророчі рядки  поезії  Великого Кобзаря!

«Герої не вмирають: наші земляки Герої Небесної Сотні»

20 лютого на знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції Гідності відбулася година гордості «Герої  не вмирають: наші земляки Герої Небесної Сотні», організована для учнів Торчинського професійного ліцею, спільно з бібліотекою ліцею .

До річниці трагічних подій в бібліотеці оформлена інформаційно-ілюстративна виставка «В жалобі з Україною молимось за кожного », продемонстровано медіа-репортаж про події на Майдані, котрі змусили згадати трагічні сторінки минулої зими, переосмислити події, відповісти собі на болючі питання сьогодення, а також прозвучали вірші  та пісні на честь загиблих героїв. Присутні перглянули слайд-показ«Волиняни – Герої Небесної Сотні».

«Художник із посмішкою» (презентація збірки карикатур та художніх робіт Миколи Гладуна)

14 лютого в читальному залі  бібліотеки  відбулася презентація збірки карикатур Миколи Гладуна  «Художник із посмішкою» та художніх робіт автора.

 Миколу Павловича у Торчині знають як прекрасного майстра пензля. Його картини сонячні, життєдайні, не схожі на роботи інших художників, вони випромінюють світло і радість життя. Вони правдиві і чисті, як материнська сльоза, як щирий дитячий сміх, як весняне пробудження землі…

А народився талановитий художник 29 червня 1953 року в селищі Торчин. Тут навчався у школі. І вже тоді вражав учителів своїми малюнками.

Його доля складалася так строкато, що довелося навчатися в зооветеринарному технікумі, відбувати строкову службу, працювати в Луцькому музичному училищі, в чині прапорщика служити в ракетних військах, а після закінчення контракту – найбільш улюблена робота в художній майстерні Торчина, тобто вже вдома.

Тяжка хвороба призвела до інвалідності та не вирвала з рук пензля. Вся світлиця художника заставлена картинами-пейзажами, портретами, натюрмортами.

Теми для своїх робіт автор  бере з природи. А вона така загадкова, неповторна. І лягає все це на полотно казковою красою, просякнуте наскрізь любов’ю до рідного краю, його людей.

 Микола Павлович створює портрети своїх односельців. Видатних людей селища, району. Його роботи купують односельці. Багато своїх робіт він просто дарує. 

 «Малювати – то, напевно, від Бога, адже спеціально не навчений цього, це закладено в мені» – каже Микола Павлович.

Хоча спеціально цьому він ніде  не навчався. Побачивши його роботи, вперше, на художніх виставках,  відвідувачі дивуються. – «Цього не може бути! Невже він художник-самоук? Це диво!».

І вкотре переконуємося, що скільки дипломів не мав би, але найголовнішого – душевної іскри творити – в жодних інститутах не здобудеш. Власне, як і почуття гумору, яке стає в пригоді Миколі Павловичу, коли він малює карикатури.

Маленькі шедеври його веселого пера були надруковані у старому-доброму журналі «Перець». Більше п’яти років без них неможливо уявити сторінки Луцької районної газети «Слава праці». Автор неодноразово посилав свої карикатури і на конкурси відповідного жанру. Одного разу, заповнивши анкету учасника, замість своєї фотокартки відправив… шарж на самого себе.

Цей шарж  і став обкладинкою збірника карикатур Миколи Гладуна «Художник із посмішкою», який побачив світ наприкінці 2014 року.

А впорядкувала чотири десятки його робіт і написала коротку інформацію про нього кореспондент Луцької районної газети «Слава праці» Світлана Зозуля, яка повідала присутнім про ідею створення, шлях видання, про своє знайомство з автором цієї збірки.

Роботи пана Миколи торчинці та гості містечка мали можливість бачити на художніх виставках, які організовувались в селищі. Виставка його робіт експонувалась в Торчинському народному музеї імені Григорія Гуртового.

Долучитися до розмови про творчість Миколи Павловича  щирі поціновувачі його таланту директору музею Олександр  Мельник,  директор СГ ТзОВ «Родючість-Агро» Володимир Шегедин, торчинська поетеса Лариса Волошенюк, донька Олена, а його  внучка  Оксанка подарувала всім віршоване та музичне вітання.

– Скільки пам’ятаю себе, – розповідає Микола Павлович, я весь час малював. Можливо, з трьох років. Це захоплення не полишало мене ні в школі, ні в армії. І нині вже пенсіонер, я живу малюванням. Воно дає мені здоров’я, енергію жити, творити.

Малярство полонило його, стало забуттям реалій життя, польотом фантазії, власноруч створеним світом. Щодня митець живе творчо. Шукає нових тем і технік зображення. Та головний талант Миколи Павловича – уміння бачити прекрасне у звичайному, буденному.

Що ж, многії літа Вам, шановний Миколо Павловичу!  Здоров’я Вам. Хай Ваша творча нива буде і надалі щедрою на вигадливі знахідки, що тішитимуть око ваших рідних, друзів, земляків, та щирих шанувальників вашого таланту.

Р.S. Виставка художніх робіт автора буде експонуватися в бібліотеці протягом року.

 

         

                       

«Крути: звитяга і жертовність в ім’я України».

 Нема любові понад ту,

Що окропила кров’ю Крути.

І ту гарячу кров святу

Землі вкраїнській - не забути!

В. Письменний

29 січня – День пам’яті Героїв Крут.  

Крути стали легендою, символом героїзму та жертовності молодого покоління в боротьбі за незалежну Україну.

До річниці бою під Крутами в бібліотеці  відбувся показ документального фільму «Крути. Молода кров»  з серії "Україна: забута історія".  http://youtu.be/0vMF7Vho8B8  

 В читальному залі бібліотеки  зібралася молодь  та діти селища, яким не байдужа пам'ять про полеглих героїв Крут. Перед початком показу документального фільму завідувач бібліотеки Оксана Мельничук  розповіла про ті жахливі часи, які відбулися у січні 1918 року на залізничній станції Крути, про відважних юних захисників української незалежності  та ознайомила присутніх з переглядом літератури  «Крути: звитяга і жертовність в ім’я України».

«Герої Небесної сотні навічно в наших серцях» (презентація книги «Небесна сотня»)

         Рік тому, 22 січня 2014 року беркутівська куля обірвала  життя 20–літнього Сергія Нігояна. Він став першим із Небесної сотні.

В цей день ще два учасника Майдану стали жертвами режиму Януковича: білорус Михайло Жизнєвський та українець Юрій Вербицький.

Саме до цієї дати працівниками бібліотеки було підготовлено та проведено презентацію книги «Небесна сотня»,  що вийшла друком у видавництві «Фоліо». Книга містить біографії героїв Небесної сотні та спогади їхніх близьких.

Це книга-реквієм. Книга-посвята тим учасникам Революції гідності, які віддали найцінніше – своє життя – заради того, аби Україна та всі ми встали з колін.

Герої цієї книги – звичайні люди з різних куточків нашої держави. Вони дуже різні – заробітчани, науковці, підприємці. Вчителі… Якби не Майдан, вони ніколи б не зустрілися. Це він їх об’єднав, зробив побратимами та «воїнами світла».

«Хто як не я?...» - цю вразу можна прочитати майже в кожній історії цієї книги.

У книзі багато світлин та реальні факти з трагічних подій на Майдані у лютому 2014 року. Передмови до книги написали церковні ієрархи – Філарет, Патріарх Київський і всієї Руси-України; Святослав, Отець і Глава Української Греко-католицької Церкви, речник Української Православної Церкви Протоієрей Георгій Коваленко.

Своїми враження від знайомства з книгою поділились завідувач бібліотекою для дітей Світлана Скопюк, бібліотекар бібліотеки-філії села Веселе Леся Читаєва та учениця 9- класу місцевої школи Богдана Мазур.

Радимо всім прочитати цю книгу,  заради того, аби пам'ять про величезну самопожертву Героїв Небесної сотні назавжди залишалася в наших серцях, як німе нагадування всім нам про те, якою ціною ми здобули свободу та новий шанс для своєї країни стати справжньою європейською державою.

Вічна пам’ять Героям, які загинули за краще майбутнє.