неділя, 22 лютого 2015 р.

«Герої не вмирають: наші земляки Герої Небесної Сотні»


20 лютого на знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції Гідності відбулася година гордості «Герої  не вмирають: наші земляки Герої Небесної Сотні», організована для учнів Торчинського професійного ліцею, спільно з бібліотекою ліцею .


До річниці трагічних подій в бібліотеці оформлена інформаційно-ілюстративна виставка «В жалобі з Україною молимось за кожного », продемонстровано медіа-репортаж про події на Майдані, котрі змусили згадати трагічні сторінки минулої зими, переосмислити події, відповісти собі на болючі питання сьогодення, а також прозвучали вірші  та пісні на честь загиблих героїв. Присутні перглянули слайд-показ«Волиняни – Герої Небесної Сотні».









неділя, 15 лютого 2015 р.

«Художник із посмішкою» (презентація збірки карикатур та художніх робіт Миколи Гладуна)


14 лютого в читальному залі  бібліотеки  відбулася презентація збірки карикатур Миколи Гладуна  «Художник із посмішкою» та художніх робіт автора.
 Миколу Павловича у Торчині знають як прекрасного майстра пензля. Його картини сонячні, життєдайні, не схожі на роботи інших художників, вони випромінюють світло і радість життя. Вони правдиві і чисті, як материнська сльоза, як щирий дитячий сміх, як весняне пробудження землі…
А народився талановитий художник 29 червня 1953 року в селищі Торчин. Тут навчався у школі. І вже тоді вражав учителів своїми малюнками.
Його доля складалася так строкато, що довелося навчатися в зооветеринарному технікумі, відбувати строкову службу, працювати в Луцькому музичному училищі, в чині прапорщика служити в ракетних військах, а після закінчення контракту – найбільш улюблена робота в художній майстерні Торчина, тобто вже вдома.
Тяжка хвороба призвела до інвалідності та не вирвала з рук пензля. Вся світлиця художника заставлена картинами-пейзажами, портретами, натюрмортами.
Теми для своїх робіт автор  бере з природи. А вона така загадкова, неповторна. І лягає все це на полотно казковою красою, просякнуте наскрізь любов’ю до рідного краю, його людей.

 Микола Павлович створює портрети своїх односельців. Видатних людей селища, району. Його роботи купують односельці. Багато своїх робіт він просто дарує. 
 «Малювати – то, напевно, від Бога, адже спеціально не навчений цього, це закладено в мені» – каже Микола Павлович.
Хоча спеціально цьому він ніде  не навчався. Побачивши його роботи, вперше, на художніх виставках,  відвідувачі дивуються. – «Цього не може бути! Невже він художник-самоук? Це диво!».
І вкотре переконуємося, що скільки дипломів не мав би, але найголовнішого – душевної іскри творити – в жодних інститутах не здобудеш. Власне, як і почуття гумору, яке стає в пригоді Миколі Павловичу, коли він малює карикатури.
Маленькі шедеври його веселого пера були надруковані у старому-доброму журналі «Перець». Більше п’яти років без них неможливо уявити сторінки Луцької районної газети «Слава праці». Автор неодноразово посилав свої карикатури і на конкурси відповідного жанру. Одного разу, заповнивши анкету учасника, замість своєї фотокартки відправив… шарж на самого себе.
Цей шарж  і став обкладинкою збірника карикатур Миколи Гладуна «Художник із посмішкою», який побачив світ наприкінці 2014 року.
А впорядкувала чотири десятки його робіт і написала коротку інформацію про нього кореспондент Луцької районної газети «Слава праці» Світлана Зозуля, яка повідала присутнім про ідею створення, шлях видання, про своє знайомство з автором цієї збірки.
Роботи пана Миколи торчинці та гості містечка мали можливість бачити на художніх виставках, які організовувались в селищі. Виставка його робіт експонувалась в Торчинському народному музеї імені Григорія Гуртового.
Долучитися до розмови про творчість Миколи Павловича  щирі поціновувачі його таланту директору музею Олександр  Мельник,  директор СГ ТзОВ «Родючість-Агро» Володимир Шегедин, торчинська поетеса Лариса Волошенюк, донька Олена, а його  внучка  Оксанка подарувала всім віршоване та музичне вітання.
– Скільки пам’ятаю себе, – розповідає Микола Павлович, я весь час малював. Можливо, з трьох років. Це захоплення не полишало мене ні в школі, ні в армії. І нині вже пенсіонер, я живу малюванням. Воно дає мені здоров’я, енергію жити, творити.
Малярство полонило його, стало забуттям реалій життя, польотом фантазії, власноруч створеним світом. Щодня митець живе творчо. Шукає нових тем і технік зображення. Та головний талант Миколи Павловича – уміння бачити прекрасне у звичайному, буденному.
Що ж, многії літа Вам, шановний Миколо Павловичу!  Здоров’я Вам. Хай Ваша творча нива буде і надалі щедрою на вигадливі знахідки, що тішитимуть око ваших рідних, друзів, земляків, та щирих шанувальників вашого таланту.

Р.S. Виставка художніх робіт автора буде експонуватися в бібліотеці протягом року.