неділю, 26 квітня 2015 р.

Чорнобиль не має минулого часу

Ти відомий сьогодні кожному –
Не ім’ям своїм, а бідою.
Тою вулицею порожньою
Понад прип’ятською водою…
Мій Чорнобиль! Зелений пагорбу!
У якому ти жив сторіччі?
Запеклись перестиглі ягоди,
Наче кров, на твоїм обличчі.
І. Білий

Чорнобиль… Це слово стало символом печалі і скорботи, символом трагедії, що сталася 26 квітня 1986 року. Тієї весняної ночі почався відлік Чорнобильської катастрофи, почалася Чорнобильська ера. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом незвіданої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме не одне наступне покоління. Від аварії на ЧАЕС в Україні постраждали мільйони людей. Ця трагедія зачепила долю кожного українця, сколихнула життєве дерево багатомільйонного народу.
У день національної скорботи і пам’яті по загиблих та постраждалих від чорнобильської катастрофи  в бібліотеці було проведено низку заходів. Огранізовано перегляд літератури «Чорнобиль не має минулого часу» , на якому  представлені  книги очевидців цієї трагедії, фотографії тих, хто ціною власного життя врятував світ, а також вирізки статей з періодичних видань, які зібрані в окрему папку "Чорнобиль – рана незагойна»".
Завідувач бібліотеки Оксана Мельничук  зазначила, що трагедія, яка сталася 29 років тому, має бути пересторогою для людства, уроком не тільки для нинішнього покоління, а й для майбутніх поколінь.
Присутні на заході  мали змогу переглянути  відео-презентацію «Чорнобиль – наш довічний біль».




вівторок, 21 квітня 2015 р.

26 квітня – 175 років з дати виходу першого видання творів Тараса Шевченка «Кобзар»


«...Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії,
 вибухла мов джерело чистої, холодної води,
заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю,
простотою і поетичною грацією вислову»

Іван Франко

 

175 років тому (1840) у Петербурзі побачила світ перша поетична збірка Тараса Григоровича Шевченка «Кобзар», що містила твори 1837-1840 рр. Книжку тиражем близько 1000 примірників на свій кошт видав П. Мартос у друкарні Є. Фішера.
Як відомо, Тарас Шевченко, за його ж свідченням, почав писати ще кріпаком у 1837 році, а першу збірку "Кобзар", що назавжди увійшла в історію української та світової літератури, видав у 1840 році в Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки. У збірку ввійшло 8 творів: "Перебендя", "Катерина", "Тополя", "Думка", "Нащо мені чорні брови", "До Основ'яненка", "Іван Підкова", "Тарасова ніч" та поезія "Думи мої, думи мої, лихо мені з вами", що послужила епіграфом не тільки до видання, а й до всієї творчості поета. Після появи цієї збірки Шевченка почали називати кобзарем. Навіть сам Тарас Шевченко деякі свої повісті підписав "Кобзар Дармограй".
 За життя Шевченка його твори під назвою «Кобзар» виходили ще й 1844-го та 1860-го року. Якщо останнє прижиттєве видання містило лише 17 творів, то тепер їх у «Кобзарі» - 228.
З усіх прижиттєвих видань перший "Кобзар" мав найпривабливіший вигляд: якісний папір, зручний формат, чіткий шрифт. Примітна особливість його - на початку книги офорт за малюнком Василя Штернберга: народний співак кобзар із хлопчиком-поводирем. Це не ілюстрація до окремого твору, а узагальнений образ кобзаря, який і дав назву збірці. Вихід цього "Кобзаря", навіть урізаного царською цензурою,  – подія величезного літературного і національного значення. У світі збереглося лише кілька екземплярів "Кобзаря" 1840 року.
В бібліотеці розгорнуто постійнодіючу  виставку літератури про життя і творчість Тараса Шевченка «Миті яскравого життя». Один із розділів якої, присвячений виходу славнозвісного шевченківського «Кобзаря», містить найцінніші примірники нашої бібліотечної Шевченкіани. 

четвер, 16 квітня 2015 р.

Вісточка із Торчина для воїнів АТО


15 квітня до бібліотеки  завітав волонтер-односелець  Василь Пристайчук.   Він уже неодноразово, ризикуючи своїм життям,  відправляється в зону АТО та доправляє бійцям на Схід гуманітарні вантажі.   Цього разу – щоб відвезти черговий вантаж  та доповнити його малюнками, листами, ляльками-мотанками, пташечками з ниток,  зробленими руками відвідувачів бібліотек для дітей та дорослих селища.
Під час спілкування волонтер  поділився враженнями від своєї діяльності, висловив сподівання про швидке закінчення війни та нашу перемогу. Закликав підтримувати бійців листами та привітаннями. На закінчення  працівники бібліотеки побажали миру, віри у перемогу, наснаги, сил й надалі допомагати бійцям, щоб усі дороги були легкими,  а лихо та сум обминали їх серця.

пʼятницю, 10 квітня 2015 р.

Писанковий рай

Великдень - одне з найбільших й найшановніших християнських свят. Воно приурочене воскресінню Христа.
До свята готуються заздалегідь — печуть паски, роблять крашанки й писанки. В Україні  писанка  основна  прикраса Великодня.
Традиції розпису яєць сягають у глибоку давнину часів дохристиянства. Одна з таких легенд розповідає…Настала сувора зима. Але деякі птахи ще не встигли полетіти на південь, тому багато з них загинуло на лютому морозі. Люди, які поважали птахів, як Божих створінь, що приносять весну і тепло після холодної зими, забрали всіх їх додому, відігріли й утримували в домівках упродовж цілої зими. Згодом сонечко почало пригрівати сильніше, наближалася весна. Птахи вилетіли з людських домівок і полетіти в далину. Але згодом повернулися й усім принесли писанки і весну. З того часу і почали люди розмальовувати писанки.
Жовті, червоні, жовтогарячі кружальця, багатокутні зірки на писанці — зображення Сонця. Хвилі означають воду. Ще зображують листя — дубове або вишневе. Малюють півників, козликів, пташок, рибок, метеликів, бджілок….  Про таїнство написання писанки, про її символіку, про традиції розписування яєць ви дізнаєтесь ознайомившись із переглядом літератури «Писанковий рай», розгорнутий на абонементі бібліотеки.
Також  ви матимете змогу переглянути  писанки, виготовлені відвідувачами бібліотеки, що прикрасили  «Великоднє деревце».
Запрошуємо до перегляду!
  Бажає усім миру, спокою, тепла та радості в душі, родинному колі.


«Христос Воскрес!» «Воістину Воскрес!»